Колаж створено на Pinterest У гобелені нашого життя дружба та стосунки утворюють барвисті нитки, які сплітають воєдино моменти радості, підтримки та зростання. Однак бувають моменти, коли ці зв’язки заходять у глухий кут і виникає важке рішення –  розлучитися. Процес припинення будь-яких cтосунків — це складна та емоційно насичена подорож, яка вимагає самоаналізу, співчуття та відданості особистому добробуту. Як пережити розставання? Я підготувала 8 корисних порад для тебе. 01. Дозволь собі відчувати емоції Що ти відчуваєш? Можливо, це сум, образа, злість, страх чи будь-яке інше почуття, яке переповнює тебе. Дозволь собі бути сумною, ображеною, засмученою або навіть сильно злою, будь-яка емоція є нормальною, ти маєш на це право. Якщо в тебе в голові виникає думка «Я не маю себе так почувати», скажи собі: “Будь-яка емоція нормальна. Вона має право на існування. Я дозволяю їй просто бути”. І поспостерігай за нею, немов збоку: яка це емоція, де вона відчувається в тілі, як би ти її описала, чого  вона може тебе навчити? 02. Встанови дедлайн страждань Кожен розрив унікально складний, немає стандартного правила щодо кількості часу, протягом якого ти відчуватимеш сум і біль. Усе залежить від того, яке місце ця людина посідала в твоєму житті. Але загалом опитування показують, що на відновлення після розставання потрібно близько 3,5 місяців у середньому, тоді як відновлення після розлучення може зайняти близько 1,5 року, якщо не довше. Лише твоє мислення може прискорити або сповільнити загоєння цієї рани. Якщо ти налаштована рухатися далі й наполегливо працювати над цим, тобі буде набагато легше. Дуже важливо дати собі простір і час, щоби пожалкувати про закінчення зв’язку. Виділи конкретнй термін на страждання. Це може бути тиждень чи два, або взагалі місяць. Подумай, скільки часу тобі буде достатньо, щоб “оплакати” цю втрату та рухатися далі. 03. Перестань сталкерити Якщо ти досі спілкуєшся з колишнім або 24/7 переглядаєш його stories в Instagram та новини у Facebook, в мене до тебе одне питання: ти отримуєш задоволення від знущань із себе? Якщо відповідь негативна, поясни, навіщо ти себе катуєш? Увімкни беззвучний режим, перестань спілкуватись, приховай від себе stories в Instagram, поки тебе не відпустить. Ти та твій емоційний добробут мають бути в пріоритеті. А якщо в голові виникає думка “Цікаво, що там Х?”, повторюй про себе: “Мені не цікаво”. Самопрограмуй себе на байдужість та запобігай ​​одержимості колишнім партнером/кою. 04. Розстав крапки над "і" Коли справа доходить до припинення дружби чи стосунків, надзвичайно важливо чесно та відверто поговорити про це, скажімо, розставити крапки над "і", але робити це з повагою до іншої особи, враховуючи як свої, так і її почуття та емоції. "Я-повідомлення" дозволяє виражати свої почуття і потреби без обвинувачень та агресії, сприяючи конструктивному спілкуванню та розв’язанню конфліктів. Відверте та чесне спілкування, хоч і складне, є важливим для шанобливого та уважного розставання. Я відчуваю  (почуття), коли  (опис ситуації або дії), оскільки  (пояснення чому це важливо для мене) і я б хотіла  (вираження потреби або прохання). 05. Проведи ритуал закінчення стосунків Після розриву ти все ще можеш відчувати велику емоційну прив’язаність до людини. Ритуал закінчення — це дія, яку ти можеш зробити, щоб ознаменувати кінець ваших стосунків. Напиши листа, в якому будуть усі твої думки, емоції та роздуми про ваші стосунки. Звинувачуй, сварися, вислови через слова весь біль, що сидить всередині тебе. Після того, як закінчиш писати лист, віднеси його в безпечне місце на відкритому повітрі, наприклад, до вогнища або каміна, й обережно спали, спостерігаючи за полум’ям і уявляючи, як увесь той біль та минуле розчиняються в яскравому полум’ї вогнища.    Обери предмет, який символізує для тебе зв’язок із цією людиною або подією. Це може бути фотографія, подарунок або щось інше, що має сентиментальну цінність. Віднеси його на пляж чи в ліс, відпусти його у воду, закопай або просто залиш там, як символ відпущення та руху вперед. Влаштуй церемонію звільнення. Можна замовити вашу улюблену їжу, послухати сумні треки, поплакати та подивитися спільні фото (а потім сховати їх в iCloud, щоб не траплялися на очі, поки тобі не стане легше). І закінчити цей вечір якоюсь дією, яка буде символізувати кінець для тебе. 06. Знайди час для себе Вільний час можна присвятити читанню, новим хобі та знайомствам. Знайди щось, що тобі подобається і приносить задоволення, або зроби те, що ти давно відкладала: відвідування театру або виставки сучасного мистецтва, джаз-вечір, винна дегустація, шефська вечеря або невеличка подорож країною. Твій графік має бути відображенням турботи про себе. 07. Приділи час самопізнанню Часто розставання є каталізаторами самопізнання та змін, оскільки вони ставлять нас перед необхідністю переоцінки і переосмислення свого життя. Запитай себе: "Що я зробила так, а що не так?", "Як в майбутньому я можу уникнути таких помилок?", "Для чого це зі мною сталося?", "Чого це має мене навчити?". Проведи роботу над помилками, щоб у майбутньому не наступати на ті самі граблі, бо щоразу вони будуть все дужче бити тебе по лобі, поки ти нарешті не засвоїш свої уроки. 08. Проводь час з друзями У тебе тепер набагато більше вільного часу, який можна присвятити зміцненню стосунків або створенню нових. Під новими стосунками я не маю на увазі романтичні стосунки, а ймовірніше нові знайомства з цікавими тобі людьми. Уяви, що це гра: твоє завдання –  познайомитися з 5 новими людьми впродовж трьох місяців. Самотність нас вбиває, а міцні стосунки та нові знайомства – це запорука щасливого та довгого життя, не зволікай. --- Як казала одна з найкультовіших українських поетес Ліна Костенко: “І все на світі треба пережити. І кожен фініш – це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити. І за минулим плакати не варт”. Все пройде,  і це теж. У тебе є ти, і це не відняти.

Колаж створено на Pinterest У здорових стосунках батьки беруть на себе роль давців, тоді як роль дитини полягає в отриманні турботи та підтримки. Батьки забезпечують дитину їжею, притулком та одягом, надають доступ до медичної допомоги та освіти і опікуються емоційним та психологічним добробутом. Задовольняючи ці фізичні та емоційні потреби дитини, батьки створюють безпечне та сприятливе середовище, яке дозволяє дитині досліджувати світ, вчитися та рости. Ця допоміжна основа також дозволяє розвивати почуття довіри, незалежності та стійкості, які допомогають дитині долати виклики дитинства та підліткового віку. Парентифікація являє собою викривлену динаміку, в якій традиційні ролі дитини та батьків поміняні місцями. Замість того, щоб батьки надавали дитині необхідну підтримку та турботу, на неї покладають обов’язки та ролі, які перевищують її можливості розвитку. Зрештою, у цьому сценарії дитина дає батькам більше, ніж вона отримує натомість, що призводить до дисбалансу в стосунках. Емілія, 15 років . Емілія піклується про своїх двох молодших братів і сестер. Вона готує їжу, допомагає їм із домашніми завданнями та стежить, щоб діти не пропускали заняття. Сергій, 17 років . Батько Сергія залежний від алкоголю, тому Сергію доводиться працювати неповний робочий день, щоб оплачувати рахунки та закривати кредити. Марта, 20 років . Марта постійно вислуховує та заспокоює свою 50-річну матір, яка переживає важке розлучення. Сама Марта вчиться у коледжі і переживає свій стрес. Як проявляється парентифікація При емоційній парентифікації дитина надає батькам емоційну підтримку та комфорт, діючи як довірена особа або терапевт. Дитина також виступає посередником під час конфліктів між батьками, намагаючись розвіяти суперечки, заспокоїти напругу та зберегти мир у родині. Інструментальна парентифікація передбачає, що дитина бере на себе обов’язки, пов’язані з домашніми справи (приготування їжі, прання, прибирання), турбота про братів і сестер. Іноді також дитині доводиться займатися фінансами родини та працювати, щоб допомогти батькам. Чому виникає парентифікація? Парентифікація відбувається, коли діти беруть на себе ролі та обов’язки часто через емоційну незрілість їхніх батьків, важкі обставини чи проблеми зі здоров’ям. Емоційно незрілі батьки можуть покладатися на емоційну, фізичну чи фінансову підтримку своїх дітей. Сім’ї, які стикаються з такими проблемами, як розлучення, фінансові труднощі чи міграція, можуть ненавмисно змусити дітей виконувати дорослі ролі, щоб полегшити важкий період. Крім того, батьки, які зазнали жорстокого поводження в дитинстві або мають проблеми з психічним здоров’ям чи зловживанням психоактивними речовинами, можуть відчувати брак емоційної регуляції, що ще більше підштовхує дітей до ролі опікунів. Деяким батькам також може бракувати необхідних навичок чи підтримки для виховання, або вони можуть несвідомо повторювати моделі поведінки, які спостерігалися під час їх власного виховання, увічнюючи цикл батьківства через покоління. Наслідки парентифікації 01. Пригнічені потреби. Діти беруть на себе дорослі ролі та обов’язки часто за рахунок їхніх власних потреб та емоцій. Бажаючи догодити батькам і зберегти сімейну гармонію, вони вчаться придушувати власні потреби, щоб уникнути конфлікту чи покарання. 02. Нездорові стосунки. Діти, які пережили парентифікацію, можуть відчувати труднощі в стосунках, тяжіючи до егоцентричних або нехтуючих партнерів. Їм може бути важко виражати власні потреби, не боячись бути відкинутими чи покинутими. 03. Затримка у розвитку. Діти беруть на себе дорослі ролі та обов’язки часто за рахунок їхніх власних потреб та емоцій. Бажаючи догодити батькам і зберегти сімейну гармонію, вони вчаться придушувати власні потреби, щоб уникнути конфлікту чи покарання. 04. Проблеми з психічним здоров’ям. Постійне придушення потреб може негативно вплинути на психічне здоров’я дітей, спричинивши тривогу, депресію, зловживання психоактивними речовинами та інші проблеми зі здоров'ям. 05. Накопичення гніву та образи. З часом у дитини може виникнути почуття образи та гніву на своїх батьків чи опікунів за те, що вони покладають на неї надмірний тягар. 06. Проблеми з власною ідентичністю . Діти беруть на себе дорослі ролі та обов’язки часто за рахунок їхніх власних потреб та емоцій. Бажаючи догодити батькам і зберегти сімейну гармонію, вони вчаться придушувати власні потреби, щоб уникнути конфлікту чи покарання. Як зцілитися та перестати брати на себе роль дорослого? 01. Віднови зв’язок зі своєю внутрішньою дитиною Робота з внутрішньою дитиною передбачає усвідомлення та визнання присутності внутрішньої дитини — тієї частини себе, яка зазнала труднощів у дитинстві, включно з вихованням батьків. Потрібно дослідити незадоволені потреби та емоції своєї внутрішньої дитини. Цей процес включає в себе вивчення почуттів покинутості, зневаги або переповненості, які могли виникнути в результаті того, що ти брала на себе роль одного з або одразу двох батьків у дитинстві. Цей процес також передбачає надання любові, турботи та підтримки, яких твоїй внутрішній дитині, можливо, бракувало в дитинстві. Ти сама маєш стати для себе турботливими батьком та матір’ю, закривши свої потреби у любові, підтримці, безпеці та комфорті. 01. Подумай, чого саме тобі не вистачило в дитинстві, та надай собі цей комфорт, турботу та підтримку. Стань сама собі батьком & матір’ю. 02. Щодня виділяй час для вправ візуалізації внутрішньої дитини. Уявляй себе дитиною та візуалізуй втішну та щасливу взаємодію з дорослим. Запропонуй своїй внутрішній дитині любов, підтвердження та підтримку. 03. Почни вести щоденник, щоб досліджувати свої почуття, спогади та досвід дитинства. Напиши листи своїй дитині, висловлюючи співчуття, розуміння та визнання труднощів. 02. Побудуй здорові особисті кордони Встановлення кордонів із токсичними батьками може бути складним завданням, особливо якщо ти була дитиною, яка брала на себе батьківські обов'язки, і не вміла відстоювати власні потреби. Але все реально! Ось кілька порад, які допоможуть тобі побудувати здорові особисті кордони: 01. Перш ніж встановлювати межі, знайди час, щоб визначити власні потреби та пріоритети. Запитай себе, навіщо тобі потрібна ця межа і яких конкретних сфер твого життя вона стосується.  02. Будь прямолінійною та чіткою щодо того, що тобі потрібно та чого ти очікуєш від своїх батьків. Уникай двозначності, оскільки це може призвести до непорозумінь. 03. Не вибачайся, коли встановлюєш межі. Повідомляй про них ввічливо та пам'ятай, що ти маєш право хотіти покращити свій психічний та емоційний добробут. 04. Почни зі встановлення суворих обмежень та поступово змінюй їх за потреби. Легше послабити межі з часом, ніж зробити їх суворішими постфактум. Подумай про встановлення меж як про процес переговорів, починаючи з твердих обмежень, а потім шукаючи компроміси. 05. Повідомляй батькам, коли твої кордони знов порушують. Можливо їх буде забагато на початку. Залишайся наполегливою та твердою у вирішенні будь-яких порушень своїх кордонів, підкреслюй важливість поваги до твоїх бажань. Для батьків це теж стрес і великі зміни — потрібен час та наполегливість, щоб змінити динаміку ваших стосунків. 03. Практикуй уважність та самоаналіз Практики саморефлексії та уважності допомагають нам глибше зрозуміти себе, свої емоції та реакції на події у нашому житті. Спробуй поспостерігати за своїми думками, емоціями та фізичними відчуттями без суджень або зв'язування з ними. Просто помічай їх як спостерігач, нейтрально, збоку. Ти також можеш почати записувати свої думки, емоції та відчуття в щоденнику. Це допоможе  відстежувати зміни у своєму стані та розуміти, що спричиняє твої реакції. --- Обіймаю. Бережи себе.

Колаж створено на Pinterest Прискорене серцебиття, пітливість, тремор, задишка, відчуття задухи, дискомфорт у грудях, нудота, запаморочення, озноб або припливи жару, оніміння або поколювання, відчуття відокремленості, страх втрати контролю або смерті … Знайомо? Це все типові симптоми панічної атаки. Точна відповідь поки що невідома, але стрес, пригнічена тривога, генетика і навіть деякі продукти харчування можуть спровокувати напад. Що робити при панічній атаці: як заспокоїтись 01. Визнай напад паніки Перший крок у боротьбі з панічною атакою — це розпізнати її такою, якою вона є. Нагадай собі, що ти переживаєш напад паніки, а не серцевий напад або щось більш небезпечне. 02. Почни глибоко дихати Найефективніший спосіб заспокоїтися під час нападу паніки — дихання. Глибоке дихання допомагає протидіяти гіпервентиляції та може викликати реакцію розслаблення організму.  03. Відволічись від думок Щоб відволіктися від тривожних думок, досліди предмети навколо себе. Як це робити: спочатку вибери точку фокусування. Це може бути будь-який предмет, який ти бачиш. Спробуй описати його максимально детально: колір, форма, розмір, матеріал, текстура. Потім додай до свого опису відчуття. Які відчуття викликає цей предмет у тебе? Як закінчиш, перейди до наступного предмета або почни заспокоювати себе словами. 04. Заспокой себе словами Повторюй як мантру: "Я в безпеці. Це скоро закінчиться. Я впораюся з цим" Протидій спіралі негативних думок, розмовляючи з собою ласкаво й заспокійливо. Нагадай собі, що це мине, що ти вже переживала панічні атаки й що тобі нічого не загрожує. 05. Пострибай або потанцюй Якщо це можливо — рухайся. Фізична активність може допомогти спалити адреналін, який підживлює твою паніку. Це не означає, що треба пробігти марафон, — прості дії, як-от: прогулянка, стрибки, розтяжка або танці під музику — теж можуть допомогти втамувати твою паніку. --- Бережи себе.

Колаж створено на Pinterest Уяви, що тебе огортає кокон звуку, кожна нота вібрує крізь тіло, мʼяко знімаючи стрес і даруючи тобі відчуття бадьорості та збалансованості. Ласкаво прошу у світ зцілення звуком — давньої практики, яка використовує вібрації звуку для сприяння зціленню та покращенню самопочуття. Теорія вібраційної медицини ґрунтується на ідеї, що все у Всесвіті, включаючи наші тіла, складається з вібрацій. Вона припускає, що кожна клітина, орган і навіть наші думки та емоції мають свою частоту вібрації. Коли частоти звучать у гармоні, ми почуваємося здоровими і збалансованими. Розлад в цих вібраціях може призвести до дискомфорту. Мозкові хвилі є ключовим аспектом у розумінні, як звукова терапія може впливати на нас: ВЕТА (БЕТА-ХВИЛІ) Це високі частоти (15-40 Гц), які активуються під час буденної діяльності та концентрації. ALPHA (АЛЬФА-ХВИЛІ) Це середні частоти (8-14 Гц), які зазвичай спостерігаються при розслабленні і відпочинку. THETA (ТЕТА-ХВИЛІ) Це низькі частоти (4-7 Гц), які відповідають за глибоке розслаблення, медитацію і творчість. DELTA (ДЕЛЬТА-ХВИЛІ) Це наднизькі частоти (менше 4 Гц), які зазвичай спостерігаються під час зцілення. Звукова терапія може впливати на наші мозкові хвилі, сприяючи переходу в бажані стани свідомості. Наприклад, використання альфа-частот може допомогти заспокоїти розум і знизити стрес, тоді як тета-частоти можуть підтримувати глибоку медитацію і креативність. Дельта-частоти, що знаходяться на нижньому кінці спектра, можуть сприяти глибокому сну і відновленню, а гамма-частоти, які активізують вищу ментальну діяльність, можуть покращити концентрацію та вирішення проблем. Використовуючи відповідні частоти, звукова терапія може стати потужним інструментом для досягнення гармонії і балансу в повсякденному житті. Як додати sound healing у свою рутину 01. Відвідуй сеанси звукової терапії Вони можуть забезпечити потужний досвід зцілення. Використання співаючих чаш і гонгів допомагає відновити вібрації тіла, сприяючи глибокому розслабленню та оздоровленню. Ці сеанси корисні для тих, хто шукає зняття стресу, емоційної розрядки та більшого відчуття спокою.  Наприклад, ти можеш спробувати співочі чаші. Тибетські співочі чаші є традиційним інструментом у східній культурі. Кожна чаша має унікальну частоту вібрації, що створюється, коли нею торкаються або коли навколо неї рухають посохами. Під час сеансу терапевт обирає співочу чашу, яка вібрує на частоті, що сприяє розслабленню та зціленню. Практикуючий вдаряє по чаші - і вона починає вібрувати, створюючи звук, який проникає в тіло та мозок. Тіло починає резонувати з частотою звуку, створеного чашею. Під впливом цих звукових вібрацій мʼязи розслаблюються, тиск крові знижується, а рівень стресу зменшується. Це призводить до загального покращення самопочуття. 02. Cлухай музику з частотою 432 Гц Ти також можеш легко додати звукову терапію у свій щоденний розпорядок. Слухай музику, налаштовану на частоту 432 Гц, або використовуй застосунки з бінауральними ритмами. Це не тільки наповнить твій день гармонією, але й значно покращить твоє самопочуття. Існували різні погляди серед музикантів і композиторів щодо ідеальної частоти настрою. З одного боку, 440 Гц вважали більш яскравим і виразним звуком, що відповідав сучасним музичним потребам. З іншого боку, прихильники стверджують, що 432 Гц більше узгоджується з математичними та музичними принципами природи. Музика, налаштована на 432 Гц, вважається глибоко заспокійливою та розслабляючою. Вважається, що вона ефективніше резонує з людським тілом, допомагаючи зменшити стрес, емоційну рівновагу та загальне зцілення. --- Звукова терапія – це простий і ефективний спосіб покращити своє самопочуття, не вимагаючи великих зусиль. Додавши її у свій щоденний розпорядок, ти можеш легко знайти баланс, зменшити стрес і відновити гармонію в житті. Іноді достатньо лише кількох хвилин під музику чи звук чаш, щоб відчути різницю. Спробуй – і дозволь звуку стати твоїм провідником до здоров’я і спокою.