Чого нас вчить "Їсти, молитися, кохати": цінні уроки, які допоможуть тобі знайти гармонію

Колаж створено на Pinterest

Якщо ти коли-небудь відчувала себе розгубленою, застряглою або потребувала натхнення, то книга Елізабет Гілберт «Їсти, молитися, кохати» — обов’язкова для прочитання. Це мемуари американської письменниці Елізабет Гілберт, які розповідають про навколосвітню подорож письменниці після розлучення та її особисті осяяння під час цієї мандрівки.

Короткий екскурс сюжетом

В Італії Елізабет досліджує мистецтво задоволення їжею, мовою та простими радощами життя. Вона вчиться нікуди не спішити, ласувати моментами та знаходити радість у повсякденні. Такий спосіб життя різко контрастує з її бурхливим життям в Америці, де все крутиться навкруги досягнень та швидких задоволень. Італія вчить її сповільнюватись та насолоджуватись теперішнім моментом. Далі вона подорожує до Індії, де проводить місяці в ашрамі, щоб досягти духовного просвітлення. Вона глибоко поринає у свої думки та емоції, стикається зі своїми страхами та внутрішніми демонами, щоб краще зрозуміти себе. Нарешті в Індонезії Гілберт зустрічається з лікарем-шаманом, який навчає її сили балансу та любові. На Балі вона відкриває своє серце для любові та зрештою знаходить внутрішню гармонію та задоволення, які вона так довго шукала. Завдяки своїм стосункам з Феліпе Елізабет усвідомлює, що любов — це не про володіння та контроль, а про свободу та прийняття. Це усвідомлення дозволяє їй позбутися своїх страхів та прийняти любов у її справжній формі.

Самоаналіз — ключ до змін

Протягом усієї книги Елізабет показує нам важливість саморефлексії та самоаналізу. ЇЇ подорож починається з усвідомлення того, що вона глибоко нещасна у стосунках з чоловіком, постійно плаче та не знає, чого саме вона хоче від життя. Але одну річ вона розуміє цілком ясно: настав час розпочати власну подорож у пошуках трьох речей, яких їй так бракувало: задоволення, відданість Богу та баланс. Усю свою подорож вона протистоїть минулим травмам та внутрішнім протиріччям, переоцінює свої цінності та врешті-решт знаходить відчуття рівноваги в своєму житті. Зрештою, Елізабет усвідомлює, що баланс полягає не в досягненні досконалості чи тому, щоб все в її житті йшло ідеально за планом, а радше в тому, щоб знайти спокій у собі та прийняти злети і падіння життя.

"Зрештою, ти є тим, про що думаєш. Твої емоції — раби твоїх думок, а ти — раб своїх емоцій." 

Ти маєш зрозуміти, що саме думки впливають на те, як ти себе почуваєш, щоб не стати в’язнем своїх власних почуттів. Про що ти думаєш кожен день? Який внутрішній діалог розгортається всередині: люблячий та підтримуючий чи засуджуючий та обвинувачувальний? Вчи себе робити паузи та включати свідомість, щоб помічати всі думки, які автоматично з’являються у твоїй голові.

"Тобі потрібно навчитися вибирати свої думки так само, як ти вибираєш, який одяг ти будеш носити щодня."

Наші думки формують нашу точку зору, емоції та, поведінку та, зрештою, реальність. Якщо ти проживаєш кожен день у постійних стражданнях, спогляданні минулих образ та майбутніх уявних невдач — твоє життя з кожним днем буде ставати все більше схожим на цей драматично-нещасливий фільм. Гарна новина полягає в тому, що ти постійно здатна переписувати сценарій. Для цього потрібна лише щіпка бажання та наполегливості. Свідомо вибираючи позитивні думки, що надають сили, ти можеш розвивати мислення, яке буде підтримувати твоє щастя та добробут.

"Бгаґавад-ґіта – цей стародавній індійський текст йоги – каже,

що краще прожити свою власну долю недосконало, ніж імітувати чиєсь життя з досконалістю."

Ти хочеш стати експертом у тому, щоб бути будь-ким іншим, чи експертом у тому, щоб бути собою? Догоджати іншим — це як гонитва за рухомою ціллю. Люди завжди покладатимуть на тебе численні надії. Намагаючись догодити всім, ми в кінцевому підсумку не догоджаємо нікому – включаючи самого себе. Під бажанням догоджати людям лежить сильне бажання чи потреба подобатися. Можливо, ця історія сягає корінням у твоє дитинство, де потреби інших стояли на першому місці. Психологи відзначають, що деякі діти використовують догоджання як механізм подолання, щоб підкріпити зв’язок з батьками, які люблять їх лише за певних умов, або з батьками, які суворо дисциплінують.

"Руїни — це подарунок. Руїни — це шлях до трансформації."

Тернистий шлях саморозвитку та самовдосконалення неминуче проходить повз взлети та падіння. У часи повного фіаско ми часто змушені протистояти своїм найглибшим страхам, переоцінювати свої переконання, бажання та цілі. Ця болюча подорож необхідна для того, щоб ми відпустили те, що нам більше не служить, і змогли побудувати нове “Я”. Якщо ти відчуваєш, що в твоєму житті настав період руїни, спробуй заглибитися в себе і зрозуміти, яких змін від тебе вимагає Всесвіт. 

"Щастя — це наслідок особистих зусиль. Ти борешся за нього, прагнеш його, наполягаєш на ньому, а іноді навіть подорожуєш світом у пошуках."

Справжнє щастя не звалюється з неба зненацька. Воно є результатом наших свідомих дій та вибору, які ми робимо протягом свого життя. Який вибір робиш ти: бути щасливою, радіти повсякденним речам, приймати плинність життя чи бути у постійній боротьби зі світом, людьми та подіями, що розгортаються навколо тебе?

"Якщо тобі вистачить сміливості сказати “бувай”, життя винагородить тебе новим “привіт”."

Токсичні стосунки, виснажлива робота, друзі, які тебе знецінюють, заняття, що не приносять задоволення, — знайди сміливість відпустити те, що тобі більше не служить. Так ти створиш простір для нових можливостей, стосунків та досвіду, який може увійти в твоє життя. Іноді краще закрити старі двері, щоб вирушити у незвідану подорож, яка може містити багато радості та пригод.

"Августеум попереджає мене не чіплятися за будь-які застарілі ідеї про те, хто я є, що я собою являю, кому я належу, або яку функцію я колись можу виконувати. Учора я могла бути славним пам'ятником для когось, це правда, — але завтра я можу бути сховищем для феєрверків."

Августеум був побудований імператором Октавіаном Августом як сімейний мавзолей. Його було зруйновано в Середньовіччі, а в 12 столітті перетворена на фортецю. У 18 столітті Августеум був ареною для кориди. Потім його використовували як сховище феєрверків і концертний зал. Диктатор Беніто Муссоліні намагався відновити його як місце особистого поховання. Сьогодні вся ця історія буквально похована разом із руїнами, оскільки Августеум неухильно, дюйм за дюймом, потопає під землею. 

---

Цей твір демонструє важливість прийняття нового досвіду та виходу за межі зони комфорту. Під час своїх подорожей Елізабет занурюється в місцеві культури, знайомиться з безліччю людей, проживає зовсім незвичний для себе досвід, що зрештою формує її нове розуміння світу. Прийнявши незнайомі звичаї, традиції та вірування, вона вчиться цінувати красу різноманітності та багатство людських зв’язків. Не обов’язково їхати в навколосвітню подорож, щоб віднайти себе. Можливо, тобі буде достатньо провести місяць біля моря в Одесі, а потім насолодитися красою Карпатських гір, щоб відкрити знайти гармонію. Усе в твоїх руках.